Іспанська мова

Іспанська (espa?ol) або кастильська (castellano) — іберо-романська мова. Це найпоширеніша романська мова, і четверта поширена мова в світі згідно з деякими джерелами. Нею розмовляють 332 мільйони людей у країнах, де вона є державною.

Виникла в Іспанії, звідки пізніше була перенесена іспанськими дослідниками, колоністами до Західної півкулі та інших частин світу. Протягом минулих п’яти століть, іспанська мова – одна з п’яти найбільших розмовних мов у світі і одна з шести офіційних робочих мов ООН. Вона одна з найголовніших глобальних мов (разом з англійською і французькою мовами), якою розмовляють на всіх континентах: найекстенсивніше в Північній і Південній Америці, Європі, і певних частинах Африки і Азії.

Сучасна іспанська мова є результатом еволюції багатьох тисячоліть, під час якої різні мови жителів Іберійського півострова видозмінювались під впливом римських завойовників, готів й арабів. Наприкінці XV століття, з об’єднанням королівств Кастилії й Арагону, котрі встановили свій вплив на більшій частині півострова, мова Кастилії – кастильська (castellano) – була установлена над іншими мовами й діалектами і пізніше була перенесена іспанськими першовідкривачами, конкістадорами й місіонерами до Західної півкулі та інших частин світу.

Офіційна мова Іспанії – іспанська. В основі цієї романської мови лежить народна латинь зі значною домішкою лексики, запозиченої від маврів. Іспанська мова вивчається в школах і використовується як розмовна жителями на всій території країни. Однак у ряді областей поширені місцеві мови: баскська – у Країні Басків і Наваррі, галісійська – у Галісії, каталонська – у Каталонії, валенсійська – у Валенсії. В цілому 35% населення країни використовує місцеві мови і діалекти, в тому числі більш як 5 млн. каталонців, приблизно 3 млн. галісійців, понад 2 млн. басків. Є багата література, написана місцевими мовами. Після встановлення тоталітарного режиму в 1939 р. всі регіональні мови були заборонені, а в 1975 р. знову легалізовані.

Іспанська мова також називається кастильською – від назви провінції, у якій говорили на цьому варіанті римської в середньовічні часи: Кастилія. Існує певна полеміка навколо назви мови; термін іспанська – відносно недавній і не повністю визнаний багатьма двомовними носіями мови в Іспанії. Вони вважають, що іспанська включає – валенсійську, галісійську, каталонську і мову басків, мови, які, у свій час, були визнаними як офіційні в автономних співтовариствах. Жителі двомовних автономій мають намір виступити з пропозицією про повернення до старої назви кастильська – розуміючи її як “мову Кастилії”.

В іспано – американських країнах збереглася ця назва, але там не вбачається ніякої проблеми в розумінні цих назв як синонімів. У перших документах після заснування Королівської Академії Іспанської мови її члени використовували назву іспанська мова.

Перестати використовувати термін іспанська мова спонукало б до певних труднощів у розумінні офіційного характеру мови та її впливу.

В утворенні іспанської мови варто виділити три важливих періоди: середньовічний, котрий також називається кастильським, античний, між X і XV століттями; новий іспанський, котрий складався з XVI століття до кінця XVII, і сучасна іспанська мова – від утворення Королівської Академії Іспанської мови й до наших днів.

 

Comments