Угорська мова

Угорська мова - одна із фіно-угорських мов (угорська гілка). Поширена в Угорщинні та прилеглих до неї областях Югославії, Австрії, Чехії та Словаччині, Румунії, країнах колишнього СРСР. Кількість людей, які розмовляють 14,4 млн., у тому числі в Угорщині 10,6 млн. людей.

Нараховується 8 діалектів, які мало відрізняються один від одного.

Для фонетики угорської мови характерні: протиставлення довгих і коротких голосних та приголосних, гармонія голосних з протиставленням голосних заднього і переднього рядів, огублених і неогублених, відсутність сполучення приголосних на початку слова, наголос на першому складі. Морфологічно належить до аглютинативних мов.

Граматична будова характеризується відсутністю категорії роду, великою кількістю відмінків (понад 20), особисто-присвійним відмінюванням для вираження приналежності в іменах; дієслово має 3 форми часу, 3 форми способу, об'єктний і без об'єктний ряди дієвідміни. Службові слова представлені післялогами (управління, як правило, відсутнє), артиклями, сполучниками, і частками.

У словотворенні широко застосовується суфіксація та словоскладання. В реченні означення передує означуваному і з ним не узгоджується.

Початок формування літературної мови - 16 століття, особливо інтенсивний розвиток  - з кінця 18 століття. Писемність на латинській основі. Перша письмова пам'ятка, яка містить зв'язний текст, - «Надгробна промова» (приблизно 1200).

 

Comments